Королева Цветов
Я давно просила: бабушка познакомь меня со своей подругой! Ты столько
рассказываешь о тете Нине. Ну как можно так, всю жизнь не рисовать, а потом раз
и уже работы на выставке. Это же и силы и настрой надо иметь. А бабушка
говорит: «потому что силы приходят, когда любишь!» И смеется!
А
недавно говорит: нас Нина в гости приглашает, идем?
Ну конечно
же идем!
Разговор
завязался за чаепитием, оказывается мы знакомы по поселку, здороваемся с
взаимной симпатией, но лично представлены не были. Поэтому было ощущение уютной
и теплой атмосферы полной деликатного юмора и непринужденности. Мы много смеемся и вспоминаем, и тема рисования плавно наполняет нашу беседу жизнерадостными красками и оттенками.

а я йому: та
навіщо мені ті лева, я пейзажі люблю…
Ось ці
горобці у мене на дачі, через забор сиділи, я їх сфотографувала та дома нарисувала.
Мені кажуть, що це за крупнокаліберні горобці?
- ну і шо, кажу, а мені
вони так бачаться! І шо? Ці горобці на виставці були! Горобці і ті берези,
що в коридорі висять.
я: у вас в каждой
картине маленькая история жизни.
Нина: це так, ось васильки, у
мене вся дача була у васильках, люблю дачу. Там стільки цікавого знаходжу. Муж, правда, усе перекопав, на
наступний рік мабуть не буде в мене васильків, але щось найду для малювання!
я: тетя Нина, ну
расскажите, как и когда вы начали рисовать?
Нина: щас я скажу, олівцями я малювала з
дитинства. І так, як сказать у мене получалося. Я сільська людина, тому
малювала то селезня, то півня у альбомі, а згодом перестала зовсім, робота,
клопоти...
А потім коли я
вже засіла ось тут дома, зима, а тут от скуки бери хоч вий! А книги, що
цікавлять у бібліотеці вже наперечитувалася. Я і ренесанс вивчила, проработала,
усе що мене цікавило, мені Жанна з міста привозила у бібліотеку. І я так телевізор
включу та й думаю, поки він працює, я щось олівцем намалюю, то Тіну ведучу
намалювала, то ще щось. Та й гадаю, чому тільки олівцем? піду краски куплю. Купила
звичайні краски, а вони такі погані. оті що діткам дають малювати. (Зараз то у
мене професійні краски! ще й гуаш купила.) Та й почала малювати! ой, страхіття!
можу показати, як що не злякаєшся. моя вчителька сказала: роботи ці нікуди не
дівай, будеш порівнювати - Як ти почала,
та чого досягла! А недавно вона приїжджала та й казала, ходить по квартирі,
та й каже:
- я рада, що труди мої
даром не пропали!
Намалювати я
можу, а ось живость передати… це вона мене навчила!

Ніна: Так ось з тими позорними рисунками, мене
послала Галина Михайлівна Ісакова від селища Наддніпрянського на виставку. Там я
зустріла свою вчительку! Мої роботи були формата А3. Вона подивилася мої
картини, та й питає:
- ви що художник?
а я кажу : ні, я пенсіонер!
·
а де ви вчилися малювати?
·
та ніде не вчилася...я хочу навчиться!
а вона й каже:
у мене одна жінка малює, їй десь сімдесят років
·
а можна і я прийду малювати? - питаю
·
а ви будете ходити?.. кожен день?..
літом?..
я думаю:
мама-мія! у мене ж дача кожен день, та кажу “ Буду!”
І я почала
ходить до неї з 24 мая 2013 року! і літо отходила кожен день, а осінню вона
дітей набирала, так і ми дві старих тітки.
Ніна: отож! Так ми і почали навчатися, різні завдання
виконували у сквер ходили, та інше, щось цікаве… Буває сфотографую щось цікаве,
вчительки сподобається і починаю малювати. то місточок, то горобців, а це вже
авторська робота.
Художники які
університети закінчили, у всьому розбираються, але самі не малюють, то кажуть,
що це треба, щоб бажання було. Приїхали відібрали шість робот для
професіональної виставки, а в мене ні рамок ні грошей. спромоглася на рамки до
двох картин «Берези» та «Горобці», вони й попали на виставку. я сама на
виставку не потрапила, але мені Жанна передала, що оцінили мої картини, і якщо я
продавати надумаю, вже і ціну назначили, що в мене дух зайняло!
бабушка: вот видишь, и ты с удовольствием и душой рисуешь, и люди
оценили и купить хотят.

я: Это заслуженный успех! Мы Вам
аплодируем!
Ніна: дякую! Так ось, що я хочу сказать. Я до цієї вчительки ходила п'ять років і п'ять місяців. поки в неї було
приміщення, яке вона орендувала. але ж вона пенсіонерка і в неї закінчився з
горисполкомом договір на оренду, та їй не продлили його, так вот і все…
прийшлось мені
далі самій потрошку розвиватися, багато чому я на уроках навчилася, бо спочатку
страшно було самостійно малювати, але зараз одне задоволення.
Ніна. Валентина Михайловна и Мила Иванівна (друга учениця, як я) вони по іншому малюють мазками, відтінки різні раз-раз і піон, а мені потрібно кожен пелюсток щоб дихав. У
кожного по разному!
бабушка: твои картины как будто умытые. Чистые. такое впечатление, что дождь прошел и умыл.
бабушка: твои картины как будто умытые. Чистые. такое впечатление, что дождь прошел и умыл.
Ніна: ну от так і малюю
для душі. Щоб сильні університети пройти, то ні, але багато чого мені вчителька
розповідала поняття заложила: які краски спочатку брати, як змішувати і слоя
робити. Я ж з початку маслом хотіла малювати, є в
мене робота маслом в дивані лежить, це ж ужас, я ацетоном надихалася, ужас,
неділю мабуть видихувала його. І сказала, я малювати буду тільки аквареллю. І
для мене акварель це - і відтінки і все-все і тонкості роботи усе подобається. А
масло це не моє, хоча усі великі художники маслом малювали…
Ніна: да, и Волошин в криму, акварелист… Ну і
ще, чому акварель, Валентина Михалівна з дітьми занімалася аквареллю, бо ацетон
отруйний.
Ось, так, почала малювати для душі, та від
скуки, а найшла собі вчителя і натхнення на кожен день.
Валентина
Михалівна мені розповідала, як вона ходила по виставці, та раздивлялася роботи.
А там художники купкою сидять. побачила вона знайому картину, автора якої добре
знала, але на картині інша фамілія написана, вона ж до художників і
звертається: чия це картина, тут фамілія не та?
А їй відповідають:
а ти хто тут така?
- я преподователь, - а
потім бачить мою роботу “горобці” і каже, - вот, посмотрите, вот це вот
оригінальна работа… и «берези» хороши, но доработать надо...
А вона раз
каже, так і є. Валентина Михалівна сама преподавала, а мало малювала, а як
закрили її мастерскую, так вона і почала. прихожу до неї, а в неї п’ять робіт
стоять. Дивлюся а там шиповнік… Девочкі, це ж сказка!.. Гілочка квітучого
шиповника, ну дуже красиво… друга робота це собака, а в очах той собаки душа
світеться!
А одна робота
ну дуже мрачнувата, скали ну зовсім без зелені, мабуть настроєніе таке було…
але на каменюці хлопець в вишиванці сидить, та книгу читає. Але тож не книга а
біблія, як прокоментувала вчителька, тільки де ж там видно, не здогадаєшься. та
я мовчу, бо вона глибоко віруюча людина.
А я думаю, що
ми по різному бачимо дух українця. тут він скований сидить, а я бачу небо,
козака, степ та вітер рве сорочку - свобода і простір.
Ось так, а ще я
люблю щоб у мене галерея удома була. Раніше роботи в дивані лежали, а я думаю:
чого я їх малюю? щоб ховати, ні!!!
Ніна: ой у меня такой снегирь був!!! так онуці
дуже сподобався, я їй на день народження подарувала! ще у
мене задумка парочку голубів намалювати, щоб воркували. Я люблю малювати наших
птахів, не попуг, та екзотику, а синицю, зорянку, снігуря, наприклад.
У мене на дачі
случай такий був, прихожу на дачу, а там трясогуска криком кричить. і чуть не
нападає на мене. я ж думаю сяду буду наблюдать. бачу що папа з мамой трясогузки гніздо під
сейфом, де ми інвентар содовий зберігаємо, охороняють по черзі, а потім згодом виходять
два пташеня завбільшки з маму і папу… погуляти, такі смішні. І коли трясогузка на мене
верещала, поруч сіли і горобець і ще пташка якась маленька… та як почали цверенчать та підтримувати трясогузку.
бабушка: а маленькая птичка серенькая на воробья
похожа?
Ніна: так...
бабушка: так то вьюрок, я его чего знаю… он на
лету ковтает пчел...
Ніна: ну а я кажу завзяті друзі. Так у житті і треба!
А я смотрю на
бабушку и тетю Нину и думаю: права тетя Нина – так в жизни и должно быть, чтоб
и друзья за тебя горой стояли, и чтоб дело любимое было по
душе!
Спасибо за встречу Вам, тетя Нина! Здоровья желаю и вдохновения! А еще,
огромное спасибо за вашу беседу и речь такую же образную и живописную как и ваши
акварели!
Галерея:
Ищите Свет, дарите Свет, будьте Светом!
WEGE - Курс на созвездие Радости!
Комментарии
Отправить комментарий
Вам есть, что добавить?