Замріяна осінь
Восени трава відчувала себе давниной
Реп’яхи вважали свої колючки за закоханність
Померанчеве сяйво казало усім що спʼяніло
А тіні дахів в кишені сховали дощ.
В чому сенс? Не шукайте його під ногами.
І у небі його не знайти. Навіть в очах навпроти.
А ось в душу собі зазирнути то буде доречно
Навіть якщо не сенс там , то чи дощ чи закоханність буде вам подарунком долі.
Минулість завзято незнає чого воно хоче
Майбутне у ленощах робить кроки до проявлення
А ми як на гойдалках міцно за троси тримаємся
Щоб не впасти в бажання здійснити свої мрії
А треба звільнити руки, бо інакше ніяк
Бо інакше не буде падіння а потім паріння над зайвим
Ищите Свет, дарите Свет, будьте Светом!
С вами
WEGE - Курс на созвездие Радости!
Комментарии
Отправить комментарий
Вам есть, что добавить?